Альтернативні школи, гоумскулінг та запорізький контекст

Як розвиватиметься державна шкільна освіта в Україні та чи буде втілений до кінця проєкт Нової української школи покаже час.


Згідно з Конституцією, кожна людина в Україні має право на освіту. Більше того, як мінімум базова середня освіта в Україні є обов’язковою, і про це ніколи ні в кого не виникає жодних заперечень чи суперечок. Інше питання - як саме цю освіту здобувати. Ми звикли, що середня освіта - це обов’язково про школу, 6 уроків на день та «лінійку на перше вересня». Але практика показує: школи бувають різними - із майстеркласами замість уроків, вечірками замість лінійок та з цілком «нетрадиційним підходом» до навчання. А є ще ті, хто здобуває освіту (і що важливо - отримує атестат) за межами школи. 

Гоумскулінг (домашнє навчання), анскулінг, дистанційне навчання, школи із різними підходами - всі ці поняття можна узагальнити та назвати так - «альтернативна освіта». У багатьох містах України наразі відкриваються різні альтернативні школи із цікавими підходами до навчання. У деяких з них уроки замінюють парами, а крім звичних математики, фізики та літератури, викладають, наприклад, бізнес чи ще якісь дисципліни, які мали б згодитися випускникам шкіл у сучасних реаліях, у декотрих - взагалі скасовують уроки і здобувають знання іншими методами, десь - обирають якийсь «серйозний» підхід за відомими методиками (Монтессорі, Вальдорфская методика тощо). Підходи загалом різні, але всі вони спрямовані на те, аби допомогти дітям не просто отримати знання й навчити їх якісно застосовувати, а й для того, аби виховати справжню повноцінну та впевнену у собі  особистість. 

Альтернативну освіту зазвичай обирають ті батьки, яким не до смаку освіта у державних школах. Слід відзначити, наразі шкільна освіта в Україні справді змінюється і стає уважнішою до дитини та її потреб. «Нова українська школа» - саме так називається реформа Міністерства освіти і науки. Як йдеться на сайті МОН, головна мета реформи – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Українську школу, до якої приємно ходити учням, намагаються створити в Україні від 2016 року. Тоді у МОН запустили пілотний проєкт, у якому взяли участь 100 шкіл із усієї країни. Спершу нові підходи до навчання впроваджували лише у сотні навчальних закладів, а з 2018 навчального року у всіх загальноосвітніх школах. 

Головна ідея НУШ - компетентнісне навчання, тобто учні не просто здобуватимуть знання, а й вчитимуться застосовувати їх на практиці. До першокласників у школах тепер ставляться уважніше: їм не ставлять оцінок, не задають домашнього завдання, та й уроки відбуваються у більше ігровому форматі. Однак ці зміни лише намагаються впровадити у життя, а батькам деяких школярів чекати не хочеться, тому вони й шукають для своїх малюків так звану альтернативу. 

Альтернативна школа = приватна школа

Школи із альтернативними підходами в Україні переважно приватні, відповідно - коштують не малих грошей, у середньому ціна навчання в місяць коштує кілька тисяч гривень. У Запоріжжі такі школи також є, але їх, на відміну від сусіднього Дніпра, мало. На сайті «Fatherscllub», наприклад, наводять перелік зі 120 альтернативних шкіл України, серед них - лише одна запорізька.  

Мешканка Запоріжжя та активістка у сфері неформальної освіти Льона Радченко розповіла, що у Запоріжжі наразі існують 3 школи, у яких практикують альтернативні методи навчання. Одна з цих шкіл працює за методикою Марії Монтессорі, інша працює за так званою Вальфдорівською системою. Обидва методи широко відомі та популярні закордоном, однак в Україні таких шкіл поки небагато. Наприклад, педагогіка Монтессорі підкреслює і розвиває потенційні здібності дитини, використовуючи спеціально розроблені навчальні матеріали, та ретельно підготоване середовище, приділяючи велику увагу незалежності дитини та її індивідуальним потребам. Вальдоріфська педагогіка наголошує на ролі уяви (фантазії) у навчанні, прагненні об'єднати інтелектуальний, практичний та художній розвиток учнів.

Олена Радченко наразі цікавиться різними альтернативними видами освіти та досліджує, як працюють школи із новими освітніми прийомами не лише у Запоріжжі, а й в інших містах. За її словами, наприклад, у Вінниці, Дніпрі чи Києві ситуація із альтернативними школами краща, ніж у Запоріжжі. У цих містах батьки мають з чого обирати, а десь навіть об’єднуються у невеликі групи та створюють для своїх дітей так звані домашні школи. Олена виховує сина, який йтиме до школи за рік. За якою системою він навчатиметься жінка поки не визначилася, але державну школу, як варіант, розглядає неохоче. 

«Я мати п’ятирічного хлопчика, і розумію, що за рік мені доведеться віддавати його до школи, а я не хочу віддавати його у державну систему, тому що вона авторитарною. У мене погані асоціації із державною школою, це система в якій немає демократичних відносин як між учнем і вчителем, так і між самими учнями. Вважаю, що часто школа є таким середовищем, яке сприяє булінгу. Я не вважаю, що державна систему освіти - це жах, але вона справді є застарілою та доволі авторитарною. Для себе я можу нарахувати більше мінусів у цій системі, ніж плюсів», - розповіла Льона Радченко. 

Жінка наразі активно вивчає та досліджує тему альтернативних шкіл в Україні й Запоріжжі, відвідує семінари та міжнародні конференції на цю тему за участі представників відомих альтернативних шкіл світу, батьків, які цікавляться цією темою та вчителів, які готові змінювати свої підходи до викладання і впроваджувати нові методи.

Гоумскілнг: дитина вчить те, що треба по програмі, швидше й ефективніше

Домашня освіта або гоумскулінг - теж вид альтернативної освіти, який за останні роки збільшив свою популярність. Що це таке і чи можна взагалі так, аби дитина зовсім не ходила у школу? Батьки повинні забезпечити своїм дітям право на освіту, але ж ніде не зазначено, що дитина обов’язково має ходити до школи.

У статті 13 Закону України «Про загальну середню освіту» йдеться, що навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за груповою та індивідуальною формами навчання, положення про які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. Тобто розуміємо, дитина може навчатися у школі разом з усіма на загальних умовах, а може - обрати індивідуальну форму навчання, яка передбачає організацію навчальної діяльності, яка регулюється певним, наперед визначеним розпорядком, забезпечується педагогічними працівниками та організовується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти. 

Крім цих двох форм навчання Законом України «Про загальну середню освіту» передбачено і третю - дистанційну. Як йдеться у Положенні про дистанційне навчання, під цим терміном розуміють індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. Не дивно, що завданням дистанційного навчання, згідно з Положенням, є забезпечення громадянам можливості реалізації конституційного права на здобуття освіти та професійної кваліфікації, підвищення кваліфікації незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання відповідно до їх здібностей.

Варто розмежувати поняття дистанційного навчання та, так званого, «гоумскулінгу» - навчання вдома. В Україні є кілька шкіл, у яких практикують дистанційне навчання, однак, не у всіх школах із дистанційним навчанням дозволяють вчитися саме вдома з батьками. Якщо в більшості шкіл із дистанційною освітою учневі необхідно виконувати лише семестрові контрольні, то учням шкіл, в яких практикують «сімейне навчання» для атестації необхідно надіслати стоси самостійних робіт із кожного предмету, описи лабораторних, малюнки. Англійські теми та українські віршики записують на відео, проєкти з інформатики пересилають електронною поштою тощо.  Зрештою, по закінченню школи, дитина отримує атестат про середню освіту державного зразка. Плюсом навчання вдома є те, що дитина разом із батьками визначає, коли саме їй вчитися, а коли - відпочивати, не обов’язково вставати о сьомій та поспішати на перший урок. Також плюсом такої форми здобуття освіти є індивідуальний підхід розбору складних тем та навчання поза домом, наприклад, уроки природознавства у лісі чи образотворчого мистецтва у галереї тощо. Однак є і мінуси: у перші роки навчання з дитиною постійно повинен хтось бути, і зазвичай із гоумскулерами залишається хтось із батьків, який готовий приділяти дитині багато навчання та пояснювати всі теми, іншими словами - навчити дитину вчитися. Така форма батькам не завжди підходить, адже не всі можуть проводити стільки часу вдома через зайнятість на роботі. Крім цього, батькам гоумскулерів нерідко дорікають відсутністю соціалізації у їхніх дітей, мовляв, якщо дитина не має досвіду перебування у колективі, їй буде складно соціалізуватися у дорослому житті.

Натомість не всі психологи цю думку поділяють. Психологиня Наталка Касим впевнена, коли дитина не йде до школи – вона не залишається в повній ізоляції, навпаки – в неї завдяки тому, що економиться час, з’являється простір для вивчення чогось ще, заняття іншими справами. Дитина вчить те, що треба по програмі, швидше й ефективніше, лишаються сили на те, щоб іти на гуртки, займатися спортом, вчити мови. І ці заняття не проходять вдома на самоті.

«Якщо ми подивимося на дитину і її досвід соціалізації, то виявиться, що освіта – це не єдине джерело соціалізації. І не найкраще. Ми засвоюємо норми поведінки з дитинства, спостерігаючи за своїми дорослими, за тим, як вони взаємодіють з іншими людьми. Якщо стається так, що дитина не може бути більшу частину часу з тими дорослими, з якими є прив’язаність, то процес засвоєння цих норм гальмується.  Багато дітей, які навчаються вдома, часто морально стійкіші, впевненіші, краще орієнтуються у просторі й в стосунках, оскільки не затиснені страхом зробити чи сказати щось не те і отримати погану оцінку», - додає психологиня.

Однак разом з тим, Наталка Касим стверджує, що відкидати школу зовсім не варто. За її словами, якщо реформувати систему освіти, зробити її більше орієнтованою на особистість, на розвиток, на індивідуальний план і стосунки, то вона могла б стати й правда ефективним інструментом соціалізації.

Звісно, є психологи, які стверджують, що навчання вдома здорової дитини (тобто дитини для якої дистанційне навчання не є вимушеним у зв’язку зі станом здоров’я) може негативно вплинути на неї, адже дитина постійно знаходиться тільки в комфортному для неї середовищі, вона не спілкується з однолітками, тому в дорослому житті таким діткам буде важко комунікувати з людьми.

Проблема нашої освіти в тому, що вона – не пробачає помилок

Загалом про потребу у зміні системи освіти та застосуванні альтернативних форм навчання дискутують не лише в Україні, а й у США, країна Європейського союзу. Наприклад, Кен Робінсон, автор книг, радник з питань, що стосуються творчого розвитку особистості, професор кафедри художньої освіти Йоркського університету у своїх промовах стверджує, що часто школа вбиває у дитині творчу особистість. Він каже, що для людини у сучасному світі важливо бути не лише грамотною, а й креативною, а школа цю креативність вбиває.

«Проблема нашої освіти в тому, що вона – не пробачає помилок. Через це, в процесі навчання ми забираємо в людей їхні творчі здібності. Пікассо колись казав, що всі діти народжуються митцями. Проблема в тому, щоб залишитися митцем коли подорослішаєш, і освіта має цьому сприяти. Ми не набуваємо творчих здібностей з віком, ми їх переростаємо», - стверджує Кен Робінсон.

Система освіти в кожній країні має майже однакову ієрархію предметів. На вершині – математика та мови, потім – гуманітарні науки, а внизу – мистецтво. І між мистецькими дисциплінами – теж своя ієрархія. Малювання та музика завжди вище, ніж драма й танці.

«Немає жодної системи освіти на планеті, яка б учила танцям дітей щодня, як математиці. Чому? Я вважаю, що це важливо. Я думаю, що математика – дуже важливий предмет, але танці – також. Коли діти ростуть, ми вчимо їх від пояса – і вище, а потім концентруємося на голові, і дещо з одного боку. Здається, що головна мета загальної освіти у всьому світі – це створити університетських професорів», – додає Кен Робінсон.

До слова, реформа української державної школи продовжується. Згідно з календарем реформи, до 2022 року мають запустити оновлену систему базової середньої освіти, а не лише початкової, а до 2027 - має відбутися запуск профільної школи. Наразі у Міністерстві освіти і науки змінилися очільниця, міністеркою стала Анна Новосад, яка раніше працювала в МОН під керівництво екс-міністерки Лілії Гриневич. У дописі на своїй сторінці у Фейсбуку Анна Новосад зазначила, що найнагальніші завдання перших двох тижнів, окрім формування команди, – робота зі складним проєктом держбюджету на 2020 рік та підготовка проєкту Закону України "Про повну загальну середню освіту". Як розвиватиметься державна шкільна освіта в Україні та чи буде втілений до кінця проєкт Нової української школи покаже час. Можливо, невдовзі у створенні альтернативних шкіл не виникатиме потреби, а наразі батькам залишається аналізувати усю доступну інформацію, та обирати, який все ж вид освіти буде оптимальним саме для їхньої дитини - традиційний чи альтернативний. 

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED

 Ольга Беца для «061»

 

Топ новостей сегодня

Раздел не найден.

Раздел не найден.

Раздел не найден.

Внимание! Комментарии содержащие оскорбления, нецензурную лексику или не относящиеся к теме поста удаляются одновременно с блокировкой автора. Спасибо за понимание!

Сегодня
17 Ноября, 2019 Воскресенье
16 Ноября, 2019 Суббота
15 Ноября, 2019 Пятница
больше новостей